Поради вчителя-логопеда

Мова—невичерпне джерело розумового розвитку дитини. Без розвиненого мовлення малюк не зможе здобути міцних і ґрунтовних знань з основ наук, не зможе цілісно і гармонійно розвиватися. В Україні поширена струнка система безоплатної логопедичної допомоги дітям дошкільного віку

Поради

1.      Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда

2.      Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

3.      Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

4.      Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

5.      Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

6.      Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.

7.      Своєчасно виправляйте граматичні помилки.

8.      Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.

9.      У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.

Правильне мовлення – запорука успішного навчання в школі.

Мовленнєве виховання дитини в сім’ї

Порушення мовлення у дітей часто буває серйозною перепоною для успішного навчання в школі. Труднощі в оволодінні читанням та письмом пов’язані з мовленнєвими вадами, тобто, коли у дітей порушена звуковимова, розрізнення звуків і їх сполучень на слух (порушення фонематичного слуху) але ще більше ускладнює можливості дитини в оволодінні грамотою недостатньо розвинена лексико-граматична будова мовлення.

Часто у дітей мовленнєві порушення виникають внаслідок неправильного мовленнєвого виховання в сім’ї, батьки повинні зрозуміти і переконатись у тому, як важливо виховати правильне мовлення у дітей.

Чим більший словниковий запас у дітей, тим глибше їхнє мислення, тим ширші їхні можливості пізнати дійсність, тим впевненіше дитина буду себе відчувати у спілкуванні та взаємовідносинах з дітьми та дорослими. Отже, батьки постійно повинні уточнювати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас. Ще в ранньому віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свої думки.

Ще в дошкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти з вадами звуковимови, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, сором’язливі, нерішучі, а коли їх ще й не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті, невпевнені в своїх силах. Особливо важливе значення має правильна, чітка, виразна вимова звуків у період навчання грамоти, тому що писемне мовлення формується на основі усного. Дитина пише так, як і говорить. Батьки не завжди серйозно ставляться до недоліків звуковимови своїх дітей, вважають, що з віком ці недоліки самі виправляться. Або насильно вимагають у дітей правильної вимови звуків, невдало добирають мовленнєвий матеріал, щоб примусити дитину вимовити звук. Така груба вимова може викликати логофобію (страх перед мовленням) у дітей, а це призведе до заікання.

Причинами розладів мовлення у дитини можуть бути:

-    Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, про генія та відкритий прикус – язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). Причиною цього є те, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада – коротка під’язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.

-    Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). При захворюванні органів слуху необхідно звертатись до сурдолога.

-    Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складним мовленнєвим матеріалом: повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, вимагати вимовляти звуки, які не доступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований.

-    Неправильне мовленнєве спілкування батьків з дитиною (сюсюкання). Мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворені звуки. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

-    Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення.

-    Двомовність у сім’ї.

-    Педагогічна занедбаність дитини.

-    Недорозвиток фонематичного слуху.

-    Недостатній розумовий розвиток дитини.

Батькам слід оберігати ще не зміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині голосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.

ЛОГОПЕД ІНФОРМУЄ

Що таке норма?

-  Малюки починають оволодівати мовою з самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже у:

-  2-3 місяці пробують відповісти “гулінням”;

-  5-6 місяців – починають лепетати;

-  8-9 місяців вимовляють перші нескладні слова;

-  До кінця першого року життя здорова дитина чітко вимовляє звуки [а], [о], [у], [м], [н], [п], [б], [д], [т], [к], словниковий запас – 5-20 слів;

-  1,5-2 роки – дитина починає розмовляти і має знати 100-300 слів, будуваи нескладні фрази.

-  До 3 років – словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає де він був і що він бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних [л], [р], [р'] і шиплячих [ш], [ж], [ч].

-  На 4 році життя – словниковий запас складає 1500-2000 слів, дитина може переказувати казку, описувати враження від прогулянки. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і бавить неправильно наголос.

Вкінці 5 року – дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки, підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в слові

Артикуляційна гімнастика

Проводьте ці вправи з дитиною щодня, перед дзеркалом!

-  “Смачне варення” – облизати губи.

-  “Голочка” – витягнути тоненький язичок вперед.

-  “Годинник” – кінчик язика швидко пересувається з одного куточка губ в інший.

-  “Чистимо зуби” – водити язичком за зубами (верхніми і нижніми.

-  “Маляр” – язичок малює по піднебінню вперед-назад, вправо-вліво.

-  “Щітка” – почистити спинку язика верхніми зубами.

-  “Лопатка” – широкий язик покласти на нижню губу, розслабити і потримати 10 секунд.

-  “Каруселі” – язичок почергово тягнеться до носика і підборіддя, потім ховається в ротику.

Гіперактивні діти

РЕКОМЕНДАЦІЇ: 

1. У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах;

2. Уникайте повторень слів «ні» і «не можна»;

3. Говоріть стримано, спокійно і м'яко;

4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити;

5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію;

6. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги;

7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові;

8. Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо - це чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив;

9. Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером;

10. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

Ігри на розвиток мовного слуху

1. Гра «Угадай чий голос»
Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав.
2. Гра «Хто відізвався»
Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить.
3. Гра «Почуй шепіт»
Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно.
4. Гра «Горщик»
Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний».
5. Гра «Слухай і виконуй»
Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити.

Ігри на розвиток фонематичного слуху

1. Гра «Червоний-білий»
У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий. 
2. Гра «Будь уважним»
Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті. 
3.Гра «Придумай слова»
Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик.

Ігри та вправи на розвиток дихання

«Забий м'яч у ворота». Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

«Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

«Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору. 
«Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. 

«Кораблик». Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п».

Ігри та вправи на подолання заікання

Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

Вправи для розвитку мовного дихання

Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.

«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук «з», доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині «допомогти» кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

Вправи для розвитку голосу 

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.


«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються» І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом).

ІГРИ НА РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК

Артикуляційна моторика тісно пов’язана з дрібною моторикою рук. Нанизування намистинок, застібання гудзиків, шнурування, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, з’єднання стрілочками відповідних частин малюнків, ліплення – все це допоможе дошкільнику розвинути дрібні м’язи рук, підготує до опанування навичок письма та стимулюватиме його мовленнєвий розвиток.

ВПРАВНІ ПАЛЬЧИКИ

1. Випрямити кисть, щільно зімкнути пальці і повільно стискати їх у кулак. По черзі виконувати кожною рукою.

2. Руку щільно покласти на стіл долонею вниз і по черзі згинати пальці: середній,вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою.

3. Випрямити кисть і по черзі притуляти безіменний палець до мізинця, середній - до вказівного.

4. Стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках. Спочатку по черзі кожною рукою. Потім - двома руками одночасно.

5. Згинання і розгинання пальців. Пальці розімкнути якомога ширше, потім стиснути і так продовжувати далі. Виконувати по черзі кожною рукою, потім відразу обома. Пам'ятаєте цю приказку: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились»?

6. Покласти руки долонями вгору. Дитина піднімає по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторюйте цю вправу у зворотньому порядку.

7. Дитина затискає олівець середнім і вказівним пальцями. Згинає і розгинає ці пальці по черзі.